Історія розвитку бібліотечної справи на Тростянетчині.

Дослідження історії бібліотечної справи та освіти мешканців Тростянця кінця XIX початку XX століття складається з трьох частин. Перша частина присвячена історії народних бібліотек, друга історії бібліотеки службовців Тростянецького маєтку і третя історії Тростянецьких читань для народу.

Частина I
Народні бібліотеки


«Земство, прагнучі до освіти, знає що самий дешевий отже і самий доступний шлях до освіти є бібліотека.»
Першим етапом розвитку бібліотечної справи на Тростянеччині можна вважати відкриття народних публічних бібліотек в народних училищах.
В 1894 році на кошти земства та меценатів в Боромлянському двокласному та Білчанському начальному училищі за дозволом міністерства народної просвіти були відкриті народні публічні бібліотеки. Уже через місяць у Боромлянській бібліотеці було чотириста підписників різного віку від школярів до сідих стариків. Місцева училищна рада Охтирського повіту на своєму засіданні 19 березня 1895 року заслухала доповідь про відкриття в Боромлянському, Тростянецькому, Кам’янському, та Кіріковському сільських товариствах училищні безоплатні публічні бібліотеки, та постановила виділити кошти в розмірі 430 карбованців на потреби бібліотек. Але за браком коштів на проект, в цьому році вони виділені не були.(1) Кошти земство знайшло в 1896 році, 100 крб з земського повітового збору, а 331 крб коштом спеціальних надходжень (від учнів які не належать до місцевих сільських громад, оплата за навчання)(2). У 1903 році на шкільні бібліотеки земством було виділено 551 крб. (3) А вже кінець 1907 року в Охтирському повітові земські народні бібліотеки налічувались у 26 шкільних училищах. В цих бібліотеках налічувалось 18000 назв книг та близько 4000 підписників.
Відкриття безоплатних народних бібліотек, забезпечених гарним підбором книг вважалося одним з кращих засобів приблизити книгу до народу, дати йому можливість здобути знання. Всі народні бібліотеки Охтирського земства були безоплатні. Організовані вони були в більшості в 1906 році.(4) Перша народна бібліотека в Тростянці знаходилася в сторожці при Благовіщенській церкві, а завідувачам був священик В.Федоров. В журналі Охтирського повітового земства за 1911 рік наголошується. що на цей період народні бібліотеки в Тростянці та Білці мають обмежені у своєї кількості книги, що не можуть задовольнити запити читачів. Вже давно відчувається потреба в бібліотеках читальнях на більш широких засадах. Мешканці цих селищ вже давно клопочуть про відкриття в селах бібліотек-читалень, які так необхідні для народу. Тростянець і Білка стоять в цьому відношенні на першому місці, через те, що це найбільш культурні осередки Охтирського повіту. Щоправда, в Тростянці існує Економічна бібліотека, але підписниками є окремі особи з платою 6 крб на рік.Та й за характером книги там більш серйозні, які не зовсім підходять для народу.Так що багатьом селянам стати підписками цієї бібліотеки не складає інтересу та і в матеріальному плані представляється неможливим.Для подальшого розвитка бібліотек Охтирська земська управа подає клопотання до чергових земських повітових зборів відкрити в цих поселення бібліотеки читальні та виділити на це кошти губернським земством: 50-крб на книги; 100 крб асигнувати на відкриття бібліотек читалень. ; 120 крб для оренди приміщення;на придбання шаф для книг -30-крб; 120-крб на зарплатню завідувачу, та внести ці кошти в кошторис земства.(5)

Дореволюційна листівка Тростянця. (9)
Надпис на вівісці Читальня.(9)

В марті місяці 1911 року завідувач Тростянецькою народною бібліотекою священик Федоров сповістив земське керівництво, що Микола Карпович Метциг завідуючий головною конторою Л.Є. Кеніг — Нащадки виявив бажання щорічно жертвувати для Тростянецької народної бібліотеки на поповнення книг на суму 60 карбованців. За що земська управа висловила йому щиру подяку.(6) Наступним кроком в розвитку бібліотечної справи розглядається питання про відкриття в Тростянці та Боромлі районних бібліотек читалень, про це сповіщається в журналі земства за 1913 рік. Бібліотека в селі Боромлі не мала окремого приміщення і знаходилась в школі. Для цього в 1913 році земство планує асигнувати 925 карбованців. При цьому плануеться розвивати бібліотечну мережу у всьому Охтирському повіту. В поточному 1913 році вирішено відкрити бібліотеки в Поляному, Ніцасі, Печинах, Кам’ецькому, Люджі, Верхо-Люджі, Криничному, Боголюбово та асигнувати на цей проект 2736 карбованців. Понад цих асигнувань земство просить ще додати 50 карбованців для, введення карткової системи звітності , щоб легше було вести статистику

Харківські губернські збори постановили, що Харківська бібліотечна мережа повинна складатися:
1. З мережі шкільних бібліотек які повинні бути в кожному шкільному окрузі, (під шкільним округом розуміються територія округою три версти, де знаходиться одна або декілька шкіл).

2. З мережі бібліотек підвищеного типу, районних бібліотек які являтимуться доповненням та розвитком діяльності бібліотечної системи. Районна бібліотека читальня являється вищою ланкою в бібліотечній мережі. Задача районної бібліотеки обслуговувати той населений пункт де знаходиться бібліотека, постачати в народні бібліотеки книги більш серйозного характеру, для більш освідченого населення в районі, які потребують більш підвищеного рівня які є у звичайних бібліотеках. Служити центром об’єднання, організації просвіти місцевого населення. Для правильної організації бібліотечної справи губернське земство запропонувало в районних бібліотеках ввести посаду завідувача. Завідувач повинен мати освіту не нижче учительської семінарії, бути ознайомлений з бібліотечною справою, науково-популярною та народною літературою. Повинен більшою мірою стати керівником в бібліотеці помічником читачів. Завідувачу необхідно виділити зарплатню не нижче вчителя з всими правами земських штатних службовців. Та квартирне забезпечення грішми або натурою. Тільки після надання всіх вимог можна пред’явити завідувачу підвищені вимоги. 3. Відкривати бібліотеки в найбільш сприятливий час для народу. Також і народні бібліотеки. 4.Допомагати особисто завідувачам сільських народних бібліотек вказівками. Порадами в веденні бібліотечної справи. 5.Залучати населення до бібліотек, та різними заходами сприяти розвитку їх діяльності.

6. Сприяти організації районних нарад бібліотекарів для встановлення кращих способів обміну та видачі книг заради задоволення потреб читачів. Окрім цього такого бібліотекаря можна залучити до завідування музеєм, до організації та обслуговування різних видів позашкільної освіти. (7)

Правила

Про народні бібліотеки при нижчих навчальних закладах відомства міністерства народної просвіти.
1.Народні бібліотеки при нижчих навчальних закладах можуть організовуватись в містах, шкільними та народними піклуваннями, а також приватними товариствами та людьми.

2.Народні бібліотеки відкриваються з дозволу власників навчальний закладів та дозволу училищних рад.

3.Засновані таким чином народні бібліотеки при нижчих навчальних закладах надходять в розпорядження цих закладів.

4.Поповнення бібліотек книгами та періодичними виданнями понад норм які потребують навчальні заклади та на кошти навчального відомства допускаються тільки шляхом пожертвування товариствами та людьми, не інакше як по особливо підписаному дарувальником книг та періодичних видань після перегляду інспектора народних училищ.

5. Народні бібліотеки складаються з книг та періодичних видань допущених навчальним комітетом при міністерстві народної просвіти (або училищною радою при Св. Синоді). В кожну народну бібліотеку доставляються видані міністерством народної просвіти списки книг допущених або рекомендованих училищною радою.

6. Відповідальність за дотримання правил викладених в попередньому пункті покладається на завідувача бібліотекою, а контроль здійснює директор училища або інспектор.(Вилучені з бібліотеки книги які признані непригодні для використання, повертаються дарувальнику)

7.Завідуваня бібліотекою при навчальних закладах покладається інспектором народних училищ на викладача цього училища або на іншу особу з дозволу директора цього училища.

8. Завідувачу видається повний список книг та періодичних видань з позначенням повної назви, ім’я автора, року випуску, видавництва, а також з відміткою з дозволом користування для народних бібліотек.

9.Порядок видачі книг визначається завідувачем бібліотекою з дозволу інспектора народних училищ.

10. Користування книгами в народних бібліотеках безоплатно.

11.Загальний нагляд над усіма бібліотеками при народних училищах покладається на директорів інспекторів народних училищ на повітові училищні ради. Їм же надається право на ревізії та в випадку потреби прийняття заходів при невиконаних вищевикладених правил.
3.07.1912 р. Директор департаменту народної просвіти І.Воронцовський. (підпис) (8)

Список книг для Тростянецької бібліотеки. 1912 рік.Сторінка з архівної справи.(10)

В статистичному звіті Охтирського земства за 1915 рік повідомлялося. що в Охтирському повіті на кінець 1915 року працювало 30 публічних народних училищних бібліотек. З них 8 були в окремих будівлях, на Тростянеччині це в Більці, Дерновій, Жигайлівці, Камянці, Криничному. В решті бібліотеки знаходились в училищах. В доповідях наданих завідуючими бібліотек за минулий рік в бібліотеках налічується 23704 книги різного змісту, бібліотеки відвідали 5132 читачі, їм було видано 35166 книг.(8)

Переписка завідучої Радомлянської бібліотеки з Земством.Сторінка з архівної справи.(11)

Джерела:

1.Журнал Охтирського повітового земства 1895 рік.

2. Журнал Охтирського повітового земства 1902 рік

3. Журнал Охтирського повітового земства 1903 рік

4. Журнал Охтирського повітового земства 1913 рік

5. Журнал Охтирського повітового земства 1911 рік

6. Журнал Охтирського повітового земства 1913 рік

7. Журнал Охтирського повітового земства 1915 рік

8 .ДАСО ф 759 оп 2 с 821 ст 225-226

9.СОКМ 1Кн-26239 Пи-9281, Пи-9282

10. ДАСО ф 759 оп 2 с 821 ст 300

11. ДАСО ф 759 оп 2 с 821 ст 264

Частина II

Бібліотека службовців Тростянецького маєтку

Бібліотека для сужбовців.(4)

Після придбання Тростянецьких земель Л Є.Кенігом в 1874 році, новим господарем розпочалася розбудова всього придбаного господарства по новим прогресивним на той час технологіям. Для ефективного господарювання було залучено багато іноземних спеціалістів, зокрема німців . На протязі двох десятиліть з захаяного господарства князя Голіцина утворилося могутня в економічному плані латифундія з великою кількістю досвідченних керівників та працівників які самі навчалися, та своїм прикладом спонукали та допомагали місцевим мешканцям отримати освіту. Так в 1889 році при Головній конторі було організовано приватну бібліотеку для службовців Тростянецького маєтку. Бібліотека налічувала 1000 томів книг згідно каталога виданого в 1899 році. А 28 листопада 1904 року відбулося перше засідання новостворенного «Товариства утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку». Засновники товариства скликали повістками читачів на перші загальні збори, які були проведені в манежі панів «Л.Є.Кеніг та Нащадки». На цих зборах були вибрані члени правління товариства : Селегень С.М, Метциг М.К. Бейнрот Ф.Х, Гуле І.Є, кандидатів до них: Кібаха Б.Г. і Мітюшина Б.А. а також ревізійну комісію в складі Баум А.Г, Ганке Г.А, Соколов Ф.М. На першому засіданні головою правління «Товариства утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку» одноголосно було обрано С.М.Селегеня, який по представленню правління був затверженний на цій посаді Харківським губернатором. На своїх засіданнях правління розглядало питання про виписку нових книг до бібліотеки та приняття нових читачів не з числа службовців Тростянецького маєтку в підписники бібліотеки. З вісімнадцяти заяв поданих з ціею метою в 1905 році, сімнадцять було принято а одна відхилена. Все книжне майно з приватної бібліотеки Тростянецьких службовців, а саме 6500 томів книг перейшло в розпорядження товариства а також кошти в розмірі 77,91 карбованців. І з першого січня 1905 року біблотека відкрила свої двері для відвідувачів. Знаходилась вона в маленькому приміщенні Круглого двору, спочатку були доступні до читачів 1000 книг, з періодичних видань видавались тільки поточні , а з першого травня правління найшло змогу розмістити туди ще 1900 екземплярів книг. В січні 1905 р. посаду бібліотекаря тимчасово займав І.Є. Гуле . А з першого лютого бібліотекаром стала С.М Іваницька з зарплатньою 10 карбованців на місяць. Книги видавали за графіком : вівторок з 10-00 до 12-00; по середам , четвергам та суботам з 15-30 до 18-30 годин. Правління подбало напечатати та розіслати всім членам та підписникам устав товариства та правила використання книг та журналів, затверженні Харківським губернатором. На 1905 рік в бібліотеці службовців кількість абонентів складала 62 підписники. Абоненські внески становили 6 крб на рік, платню потрібно було внести не менше чім за півроку. На протязі року правління товариства шість разів проводили засідання , на яких вирішували фінансові, організаційні питання придбання нових книг та підписку журналів. А в кінці грудня 1905 року бібліотека переїхала в нове спеціально збудоване чудове приміщення з електричним освітленням, центральним опаленням та з багатьма другими зручностями а головне з великою і просторою читальною залою. (1)

Читальний зал бібліотеки(5)
Книгосховище (6)

Другі загальні збори «Товариства утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку» відбулися 5 березня 1906 року в читальному залі бібліотеки. Правління товариства залишились в томуж складі, також одноголосно було знову обрано С.М.Селегеня головою правління товариства. Правління на протязі 1906 року здійснило шість засідань.. Виконуючи постанову загальних зборів товариства, 20 серпня звернулися з листом до співвласника фірми Л.Є.Кеніг -Нащадки, Федора Леопольдовича Кеніг. В листі наголошувалось, що товариство приносить глибоку подяку за турботу до службовців фірми, за прекрасне мебльоване приміщення книгосховища та читального залу. Де службовці зможуть проводити своє дозвілля та знайомитись з новими книгами кращих письменників та свіжими періодичними виданнями. Щиро дякували Федора Леопольдовича про піклування, не тільки матеріальне, а й духовне і запропонували йому стати почесним членом товариства, а також надіслали в подарунок фотознімки зовнішнього та внутрішнього виду бібліотеки, книгосховища, читального залу та фото членів загальних зборів. На що Ф.Л.Кеніг відповів одному з членів правління подякую за виявлену увагу та запевнив що буде сприяти процвітанню товариства. На своїх засіданнях правління розглядало питання про виписку тих чи інших періодичних видань, виписку нових книг, часи роботи бібліотеки та читального залу, про прийняття в підписники бібліотеки членів не службовців Тростянецького маєтку, збільшення коштів товариства. 23 липня 1906 року стараннями правління був організований концерт в читальному залі бібліотеки на підтримку товариства на якому зібрали 191 крб 60 коп. А кошти передали на користь бідних Тростянчан. 1906 рік був благопристойний для бібліотеки в відношенні пожертвування книгами, за цей рік пожертвували 226 томів. 193 т. Від Харківської суспільної бібліотеки; 13 т. від Головної контори п.Кеніга; 7 т. Харківського медичного товариства; И.Є.Гуле-5 т; С.М.Іваницької -2 т; С.М.Селегеня -2-т; К.Г.Грунау-1т; Одеської міської бібліотеки -1 т; Томської міської бібліотеки -1 т;Тростянецького товариства любителів хорового співу -1 т. Закупка книг проводилась в магазині А.Дредера в м.Харкові, він робив знижки 10% на всі книги та періодичні видання російською мовою. Видання німецькою мовою частинно виписувались через це видання і через газетну експедицію Харківської почтової контори. Окрім цього книги купувалися через Одеську контору видавництва Брокгауза і Ефрона та Метциг Ф.К з Петербурга 83 томи класиків німецькою мовою. Всього придбано в 1906 році 332 томи, разом з дарованими бібліотеками поповнилась 558 томами. Серед них найцікавіші Афанасьєв -реальна енциклопедія медичних наук(23 т); Історія Європи(12 т) ; Бібліотека природознавства (10 т); видання Байрона, Шиллера, Шекспіра; Олеарій-Подорож в Московію; Корб-Шоденник подорожі в Московію; Щоголів- Грибоєдов і декабристи; збірки творів Ібсена. Ренана. Тана, Чернишевського. Як чудовий навчальний посібник був придбаний в читальний зал величезний глобус діаметром пів аршина(35,5 см). Для виконання бібліотекарських обов’язків окрім С.М. Іваницької була запрошена Л.А.Селегенева. Все бібліотечне майно від пожежі було застраховано в страховому агентстві « Росія» на суму 3600 крб. На кінець 1906 рік в бібліотеці службовців кількість абонентів складала 83 підписники. Незважаючі на те що правління чітко дотримувались кошторису дефіцит коштів на кінець року склав 300 крб. На одному з останніх зборів правління від Г.Гафнера надійшла пропозиція для залучення до бібліотеки службовців які отримують мінімальну зарплатню та зменшити абонентну плату. Але після засідання члени правління дійшли згоди абонентну плату платити не за півроку, а щомісячно.(2)

Сергій Михайлович Селегень

голова правління «Товариства утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку»

Треті загальні збори «Товариства утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку» відбулися 1 квітня 1907 року в читальному залі бібліотеки. Члени правління товариства залишились без змін, також одноголосно втретє обрано С.М.Селегеня головою правління товариства. В лютому 1907 року «Товариству утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку» прийшло запрошення від Одеської міської публічної бібліотеки на свято на честь 75-річчя її утворення. Але за браком коштів правління вирішило не відвідувати ці урочистості. Для покриття дефіциту бюджету в 1907 році було вирішено залишити одну бібліотекарку. З першого грудня бібліотекарку Л.А.Селегеневу замінила на цій посаді М.М.Перекислова. Допомогу в розмірі 100 карбованців надав бібліотеці Ю.Л.Кеніг, яка певною мірою поповнила бюджет. У зв’язку с браком коштів поповнення книг в бібліотеці становило 39 томів. Пожертвування в цьому році в бібліотеку становило 27 томів. Від Тростянецької контори п.Кеніга-14 т; М.К.Метциг-7т; С.М. Селегеня-4 т; Харківської суспільної бібліотеки -1 т; типографії Расторгуева -1 т. Серед нових книг закуплені твори М. Арцибашева, С. Сергєєва-Ценского, В.Муйжеля, альманахи видавництва « Шипшина». В читальному залі бібліотеки в 1907 році було проведено декілька весільних балів та сімейно-танцювальних вечорів. Там же лікар Рубісов в жовтні прочитав лекцію про захворювання на холеру, ознайомив слухачів з її симптомами та профілактичними заходами проти неї. Кількість абонентів в 1907 році склала 82 читачі. За кожний рік правління бібліотеки друкували детальний звіт та розсилали його всім підписникам. Вівся чіткий не тільки фінансовий, а й статистичний звіт стосовно кількості відвідувачів щомісячно, кількості виданих книг та журналів, а також статистику творів авторів. Явним лідером серед авторів був Л.М.Толстой за ним найбільше читали Ж.Верна, А.В.Круглова. збірники т. «Знання», Чехова, Немировича-Данченко, Золя, Майн-Ріда. Енциклопедію Ефрона та Брокгауза. (3) В одній з брошур звіту було наголошено: « На думку правління та виходячи зі статистичних звітів бібліотека приносить дієву користь службовцям та їх сім’ям в Тростянецькому маєтку. Сотні томів, а може й тисячу виданих в даному році з бібліотеки книг та журналів, втілились в десятки тисяч високих думок, не могли не надихнути читачів на моральні цінності, розумовий розвиток та розширення свого світогляду. Ступінь цього впливу важко оцінити, але в його існуванні сумніватися марно»

Правила Товариства утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку»

Звіти бібліотеки.

Джерела.

  • 1.Звіт бібліотеки службовців 1905 рік
  • 2.Звіт бібліотеки службовців 1906 рік
  • 3.Звіт бібліотеки службовців 1907 рік
  • 4. фото з книги “Технічні підприємства маєтку фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки. 1913 р.
  • 5. фото з книги “Технічні підприємства маєтку фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки. 1913 р.
  • 6. СОКМ ф-1199 кн-22324
Частина III
Гурток народних читань.

За ініціативи адміністратора Тростянецького маєтку Едуарда Едуардовича Пампель та його дружини Марти Володимирівни восени 1911 року утворився гурток людей які переймалися долею народної освіти, і задалися прагненням сприяти підняттю культурного рівня та художньо-літературного розвитку місцевої громади за допомогою читання та ілюстрації картин за допомогою проекційного ліхтаря. В склад гуртка окрім подружжя Пампель, увійшли вчителі Тростянецького міністерського двокласного училища Петро Іванович Вахничеко та Олександр Микитович Кривомаз, бухгалтер контори Тростянецького маєтку Сергій Михайлович Селегень, лікар економічної лікарні Михайло Ісаакович Лікстранов. Ідея створити такий гурток була не нова. В 1904 році за почином місцевої інтелігенції утворився гурток читання для народу. Збори гуртка проводили в залі двокласного училища. Велися вони не регулярно і тому проіснували всього один сезон. Невдача першої спроби пояснювалась поганою підготовкою та бурхливими політичними подіями 1905 року. З того часу до 1911 року гурток не працював. В листопаді 1911 року був отриманий дозвіл від Харківського губернатора на роботу гуртка. відповідальною особою було призначено Е.Е.Пампеля, а лекторами пані Пампель, п.Вахніченко. Кривимаз, Селегеня. Пізніше до них долучився лікар Лікстанов. Першочерговою задачею гуртка будо знайти підходяще приміщення для роботи гуртка. Залу двокласного училища яке використовували в 1905 році було перегороджено на дві класні кімнати, а іншого за розміром приміщення в селі Тростянці не знайшлося. Тому було прийнято рішення проводити читання в казармі при цукровому заводі. На що дав згоду Ю.Л.Кеніг. Сам Юлій Леопольдович позитивно поставився до такої ініціативи місцевої інтелігенції, окрім наданих приміщень з освітленням, пообіцяв виділяти 100 карбованців щорічно на потреби гуртка народних читань.

Казарма Тростянецького цукрового заводу де проходили читання (6)

Перші три читання проводилися в їдальні для працівників на першому поверсі казарми, а з четвертого в спальних кімнатах на друговому поверсі казарми. Для читань використовували проектор з об’єктивом для діапозитивів розміром 8.5х8.5 сантиметрів, придбаний по клопотанню попередніми організаторами гуртка в 1904 році на кошти Федора Леопольдовича Кеніга. Екраном служило велику біле полотнище розміром 4х4 аршина натягнуте на дерев’яну раму, причому перед демонстрацією картин полотно змочували водою для кращої видимості.Для проведення лекцій була зроблена невелика естрада на якій поміщався проектор та столик лектора. Картини для читання з текстом отримували від Харківської комісії народних читань та від Гутянського двокласного училища. На кожне читання завчасно отримували дозвіл в місцевої поліції при чому повідомлялося де й коли буде відбуватися читання, що читатимется і хто лектор. Читання велися регулярно кожну неділю з 4 грудня 1911 року.

Їдальня в казармі цукрового заводу(7)

Про читання повідомляли рекламними листками які розклеювали в головній конторі на цукровому заводі, вальцевому млину, паркетній фабриці, громадській бібліотеці та деяких магазинах Тростянця. В першому сезоні відбулося двадццять читань, які закінчились у квітні 1912 року у зв’язку з початком робочого сезону.(1)
Другий сезон читань почався з 7 жовтня 1912 року. Склад гуртка не змінився всього за другий сезон відбулося 28 читань. З них 17 читань були проведені в їдальні казарми а останні одинадцять в спальному приміщенні. Для читань за кошти фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки за 56 карбованців придбали нову лампу більшої потужності в проектор, завдяки цьому було видно найдрібніші деталі картинок на екрані. Картини для читань також отримувались від попередніх постачальників. А дві ювілейні на честь сторіччя війни 1812 року та трьохсот річчю дому Романових були придбані за кошти фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки. Як першому та і другому сезоні велась реєстрація відвідувачів, їм видавалися талончики при цьому чоловікам білого кольору, а жінкам кольорові. Дуже багато читань відвідували діти, вони складали майже половину аудиторії залу. Таким чином за два сезони читань кількість присутніх на читаннях склала 6369 відвідувачів, з них 4342 чоловіків та 2027 жінок.(2)

Оголошення про проведення лекції.(8)

Читання по черзі починали лектори п. Вахниченко, Ченомаз, Селегень, перед початком інформували що буде прочитано і хто автор твору, потім на екран показували портрет автора (були показані портрети Толстого, Пушкіна. Гоголя, Квітки-Основ’яненко)і починалось читання. За знаком лектора в залі тушилося світло і на екрані з’являлася картинка яку пояснював лектор, далі знову продовжувалось читання. Число картин в читанні було різним в середньому дванадцять картин за читання. Тривалість читань становила від однієї до двох годин.(3) Гурток на свій розсуд не мав можливості вибирати матеріал для читань. Через те, що не було бюджету для придбання картин, тому читали те що пропонувала Харківська спільнота грамотності. З 28 читань п’ятнадцять були присвячені літературі, чотири медицині, чотири історії, три природознавству та два географії. Другий сезон читання розпочали на честь сторіччя вітчизняної війни 1812 року . Великим інтересом сприйалися читання на українській мові.(4)

Зал в казармі Тростянецького цукрового заводу де проходили лекції.фото зроблено під час лекції в 1912 році.(9)

При коротких читання присутнім показували картинки діапозитивів з видами Тростянця сфотографовані Е.Е.Пампелем, та види Середньої Азії закуплені гуртком. Щоб ознайомити з цілями гуртка за дорученням членів С.М.Селегень склав звіти про роботу гуртка , які відпечатали в типографії та роздавали відвідувачам читань. Велику допомогу надавав гуртку директор цукрового заводу Ф.Х.Бейнрот а також учасник всіх двадцяти восьми читань електротехнік І.М.Кононенко.(5). З дворічного досвіду відомого існування гуртка народних читань ,керівництво та члени гуртка переконались в потребі існування гуртка для Тростянчан. Гурток надавав сприятливий вплив на мешканців села які мали можливість відвідувати читання.

  • 1.Звіт по влаштуванню читань для народу в с. Тростянць 1911/1912 роках.
  • 2 Звіт по влаштуванню читань для народу в с. Тростянць 1912/1913 роках.
  • 3 Звіт по влаштуванню читань для народу в с. Тростянць 1911/1912 роках.
  • 4 Звіт по влаштуванню читань для народу в с. Тростянць 1912/1913 роках.
  • 5 Звіт по влаштуванню читань для народу в с. Тростянць 1912/1913 роках
  • 6 фото з книги “Технічні підприємства маєтку фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки. 1913 р.
  • 7 фото з книги “Технічні підприємства маєтку фірми Л.Є.Кеніг-Нащадки. 1913 р.
  • 8 Звіт по влаштуванню читань для народу в с. Тростянць 1912/1913 роках.
  • 9 СОКМ КН-22325Ф-1200
Кiлькiсть переглядiв: 40

Коментарi