Як слово наше відгукнеться?

2015-12-18

Напередодні дня Святого Миколая в центральній районній бібліотеці відбулося п’яте засідання поетичного клубу «Ліра». Місцеві поети та земляки – шанувальники поезії підвели підсумки роботи клубу в 2015 році та накреслили план роботи на наступний.

Хоча на засіданнях завжди людно, але хочеться залучати більше молоді, яка на «Зустрічах поколінь» зможе почитати свої перші вірші, а кращі твори будуть надруковані на сторінках місцевих газет, а, можливо, навіть в збірниках.

Поезія чарує, підбадьорює, надихає, інколи заспокоює, зцілює душу, ніжна і гостра, мудра й тремтлива…

Боляче втрачати кожну людину, але закони природи нам не дарують вічного життя на землі. Хвилиною мовчання любителі поезії вшанували пам’ять талановитої і скромної поетеси з с.Олексино Євдокії Калашник. Її вірші на шпальтах районних газет друкувалися під псевдонімом «Валентина».

Цього разу голова поетичного клубу Олена Штанько спілкувалася з колегами по перу завдяки сучасним технологіям у бібліотеці. Всі дуже надіються, що Олена Іванівна незабаром знову займе своє почесне місце за «круглим» столом, бо життя – сильніше за хворобу.

Місцевий поет та композитор Леонід Григорець поклав віршовані слова Олени Штанько, написані в лікарняній палаті, на музику. Його подарунок, так душевно виконаний, викликав щем і навіть в декого сльози. А Олег Торяник експромтом написав для Олени Штанько вірш.

Зустріч – це свято, часто зі сльозами на очах, але яка велика радість від спілкування. Завжди теплі, добрі слова знаходяться у директора бібліотеки Людмили Єфремової, а присутні вдячні колективу і очільнику за неоціненну підтримку. Ось і цього разу бібліотека зробила подарунок учасникам клубу, який після слів вітань разом з керівником вручила Алла Новікова. Це – поетичний альманах «Мріємо, відчуваємо, пишемо», до речі, третій випуск.

А потім поети і поетеси читали нові твори зі свого доробку, а також розповідали, коли почали віршувати і що їх, або – хто, на це надихнув.

Галину Зікрань, випускницю школи №2 ( тоді ім.Мікояна), ще в початкових класах вразила розповідь вчительки про Китай. Маленькій дівчинці так хотілося допомогти діткам – китайчатам, і виникли перші рядки: «В борьбе за мир встает 500-милионный китайский народ».

Малого Олега Торяника до римування підштовхнула журба, але любов до творів Остапа Вишні переважила журливі нотки. Олег Павлович і нині пише гумор і навіть здобуває призи.

Боромлянка Марія Добродєєва 15 років трудилася на Чукотці , але з Магаданської області повернулася до Тростянця, де до пенсії працювала на шоколадній фабриці. Марія Григорівна має добру душу і велике бажання творити добро. Інколи – це вірш вдячності місцевій листоноші, або побажання вдячних читачів журналу «Огородник», журналісти якого не лишились в боргу і подарували Марії Добродєєвій дві кнги.

Ще одна перлина поетичного клубу «Ліра» – Марія Бородіна все життя присвятила навчанню дітей рідній мові та літературі – учитель методист має вищу категорію. Її тато, теж був вчителем, збирав фольклор, віршував, перекладав з німецької твори Гете , мав плани попрацювати з Павлом Тичиною, з яким товаришував, але їх зруйнувала війна. Нині Марія Іванівна читає класиків і пише для онуків, дітей, земляків.

Ніна Шимацька – велика любителька поезії, душа колективу, чуйна, завжди підставить дружнє плече, щедро ділиться своїм теплом. Тож і колектив її дуже любить.

Алла Захарченко, коли читає вірші, то хочеться слухати і слухати. Стільки віршів , як вона, певно ніхто не знає. Вона не дивується, коли чує: «Як Вам вдається стільки запам’ятати?». Рецепт простий: багато читати, вибирати най- сокровенніше і щедро дарувати поезію землякам . Один з найулюбленіших поетів – Борис Олійник, а голос у Алли Іванівни – молодий, дзвінкий, медовий.

Лілії Ільченко доля піднесла чимало випробувань, мало хто знає про її хворобу. Тихенька, сором’язлива , в свої 78 літ пише вірші на актуальні теми. Поезія для неї стала тим вітрилом, яке несе її по життю.

Олег Шелест почав віршувати в 50, хоча поезію любив завжди.

-«Ми – поети народні, місцеві, самодіяльні. Шкода, що сьогодні не всі змогли зібратися, надіюся, що на мій ювілей всі запрошені прийдуть», - сказав Олег Григорович.

На оптимістичній ноті засідання закрив самодіяльний поет, композитор,

виконавець Леонід Григорець. У нього є чудові рядки, близькі для кожного, хто римує, відчуває ритм, вкладає знання і душу в свої твори: «Критикуй же строже, стих мой полный чувства, я достигну тоже своего искусства».